хрещення
ХРЕ́ЩЕ́ННЯ, я, с.
1. Церковний обряд, який відправляють над новонародженими або дорослими на знак прилучення їх до християнської церкви.
Аркадій добре знав, що не побожність змусила Петра хрестити дитину, а формальна необхідність: без акту хрещення новий громадянин не може бути занесений у метричні книги (Ірина Вільде);
Матушці Раїсі найважливіше було дізнатись, чи приймала дитина святе хрещення і чи вміє вона хоч перехреститись (О. Донченко);
Християнська релігія почала проникати на Русь задовго до Володимира і офіціального хрещення (з наук. літ.);
// перен. Перше вирішальне випробування в якійсь справі, в якійсь галузі діяльності. У.
Петербурзі, у виставі “Вій”, я й виступив перший раз на кону .. Це хрещення міцно сидить мені в пам'яті (М. Кропивницький);
Ця хвилина стала рішучою в мойому [моєму] житті, це був момент мого революційного хрещення .. Я зрозумів дорогу правди й дав велику клятву незламно йти по ній (Г. Хоткевич);
9 грудня 1882 року відбулось артистичне хрещення майбутньої артистки [Г. П. Затиркевич] (з мемуарної літ.).
2. Те саме, що Водо́хреще.
Про повідь він довідавсь наперед, ще аж зимою. Коли на хрещення мишва почала тікати з клуні й комори по снігу (О. Довженко).
◇ (1) Бойове́ хре́ще́ння – перше серйозне випробування в якій-небудь справі.
– Нічого, в кожній справі найголовніше – бойове хрещення. Ви вже його пройшли (Л. Дмитерко);
Ніна вільно зітхнула: молодці, дівчатка, витримали бойове хрещення (В ім'я Вітч.).
Словник української мови (СУМ-20)