хрупостіти
ХРУПОСТІ́ТИ, ощу́, ости́ш, недок., що, розм.
Підсил. до хру́пати 1, 2.
Чи чуєш? се кістки в зубах так хрупостять (П. Куліш);
По полях ми з Вишнею бродили Восени, шукаючи зайців, І бур'ян пожовклий, посивілий Під ногами срібно хрупостів (М. Рильський);
Та жому аромат поковтував, охлявши, Та хрупостів льодок у бокаях [бакаях] тугих (І. Драч);
Чую, щось хрупотить по снігу, – підмерзло за ніч (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)