хтозна-де
ХТО́ЗНА-ДЕ́, (з підсил. част. хтозна й де), присл., розм.
Невідомо, в якому місці; далеко.
– Так баба з переляку померли, а дівчата – одна в Німеччині, а друга хтозна-де (О. Довженко);
Чорне поле стемніло. Задув вітер! Просто з ріллі знявся вихор і поніс вгору пилюку, сухе листя і – хтозна-де взятий – шмат пачки з сигарет “Верховина” (В. Бабляк);
Озирнуться [хлопці], а бики стоять хтозна й де, гін за п'ятеро (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)