хтозна-куди
ХТО́ЗНА-КУДИ́, (з підсил. част. хтозна й куди), присл., розм.
Невідомо, в яке місце; кудись, діал. галасвіта.
Але коли починався бій, тоді тримайся! Тоді він цілісіньку добу не злазив з коня, гасаючи то на передній край, то в боєпостачання, то хтозна-куди, і все горіло на його шляху (О. Гончар);
– Розшукав я очима свою хату, думаю: оце хлопці на вигоні в “лози” граються, пищики майструють, а мене ведуть хтозна й куди (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)