хупавий
ХУПА́ВИЙ, а, е, діал.
Красивий, вродливий.
З-за мережаних заслон В розколисаній уяві Мріють образи ласкаві, Ніжні, лагідні, хупаві... (М. Вороний);
Не літає тут хупава птиця, що спішить за гори й океан (М. Терещенко);
// Нарядний, ошатний.
Натомість чекають Андрона .. дівчата в хупавих черевичках (О. Донченко);
// Тендітний, ніжний, гарний (про людину).
Поля виглядала дійсно принцесою з казки. Вона була хупава, тонка і бліда (Ю. Яновський);
Іван Бриль ще раз ковзнув зневажливим поглядом по тендітному, хупавому дівчатку перед ним (Ю. Смолич);
Письменник довгим задумливим поглядом провів хупаву постать племінниці (Є. Кротевич);
– Поволі, мазухо, – мисочку виб'єш, – підіймає [Свирид Яковлевич] однією рукою хупаве тіло дитини (М. Стельмах);
// Чепурний, охайний.
А мені б тільки зуміти отак своє відстояти Плідно і гордо, задумано і незворушно, Щоб ластівки могли гнізда хупаві Ліпити з землі і золотої соломи На моїх дикуватих плечах... (І. Драч).
Словник української мови (СУМ-20)