хустя

ХУ́СТЯ, я, с., діал.

1. збірн. Білизна.

Дівчата перуть собі хустя, Веселий їх гурт гомонить (Леся Українка);

Гафійка ловила хустя, що розметав вітер по дворі, як стадо білих гусей (М. Коцюбинський);

На обгородженому тином подвір'ї блукало кілька курчат, на шворці часом висіло якесь різнокольорове хустя, під вікном цвіли рожі й чорнобривці (Л. Первомайський);

// Одяг.

Літа, літа! Знов діждалась Устя з матір'ю весняної пори, Щоб надіть своє найкраще хустя І до пам'ятної йти гори (А. Турчинська).

2. Хустки.

Що який вже лютий лихий татарин, Дівчину не плакати умовляє. Білим хустям сльози Він їй утирає (Л. Первомайський).

Значення в інших словниках

1. хустя — ху́стя іменник середнього роду білизна; хустки діал., збірн.  Орфографічний словник української мови
2. хустя — див. БІЛИЗНА; Р. одяг; п! ХУСТКА.  Словник синонімів Караванського
3. хустя — -я, с., діал. 1》 збірн. Білизна. || Одяг. 2》 Хустки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хустя — БІЛИ́ЗНА збірн. (вироби з тканини, що одягаються безпосередньо на тіло або призначені для побутових потреб), ШМА́ТТЯ розм., ПЛА́ТТЯ заст., БІ́ЛЛЯ діал., ХУ́СТЯ діал.  Словник синонімів української мови
5. хустя — Ху́стя, -тя, -тю, -тям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. хустя — ХУ́СТЯ, я, с., діал., 1. збірн. Білизна. Дівчата перуть собі хустя, Веселий їх гурт гомонить (Л. Укр., IV, 1954, 94); Гафійка ловила хустя, що розметав вітер по дворі, як стадо білих гусей (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
7. хустя — Хустя, -тя с. Бѣлье. Прала Параска шовкове хустя на льоду. Чуб. III. 300.  Словник української мови Грінченка