централка
ЦЕНТРА́ЛКА, и, ж., розм.
1. Мисливська рушниця центрального бою.
Централка набивається готовими набоями, що закладаються в так званий набойник (патронник) (Остап Вишня);
У Кержакова була добра рушниця-централка (О. Донченко).
2. Те саме, що центра́л.
Словник української мови (СУМ-20)