центризм

ЦЕНТРИ́ЗМ, у, ч.

Поміркована течія в рядах соціал-демократії Європи, що замінила революційну теорію класової боротьби парламентською демократією.

Соціальна база і коріння центризму – робітнича аристократія і дрібнобуржуазні попутники (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. центризм — центри́зм іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. центризм — -у, ч. Течія у політиці, що займає проміжне положення між реформістською та консервативною течіями.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. центризм — центри́зм (від центр) ворожа марксизмові-ленінізмові опортуністична течія, що виникла перед 1-ю світ. війною в соціал-демократичних партіях 2-го Інтернаціоналу.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. центризм — Центри́зм, -му, -мові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. центризм — ЦЕНТРИ́ЗМ, у, ч. Різновид опортунізму в робітничому русі, суть якого полягає в затушовуванні суперечностей і примиренні незгод з метою підпорядкування пролетарських інтересів інтересам дрібної буржуазії. В. І. Ленін.. викрив центризм як приховану форму соціал-шовінізму (Ком. Укр., 9, 1964, 18).  Словник української мови в 11 томах