циганів
ЦИ́ГАНІВ, нова, нове.
Прикм. до ци́ган; належний циганові.
Замфір скочив на землю й почав розв'язувати фіртку. У ту ж мить від тину відділилася чорна постать циганова й заступила йому дорогу (М. Коцюбинський);
Це був час, коли, як говорили жартома, “між хлібами циганів батько з голоду вмер” – тобто пора, коли торішнього хліба вже немає, а цьогорічного ще не було (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)