цизорик
ЦИЗО́РИК, а, ч., діал.
Складаний ножик.
Цілісінький день буду переглядать твій подарунок щирий .. Перелічив, подививсь, все, все до крихотки [крихітки] ціле. І Шекспір, і папери, і фарби, і цизорик (Т. Шевченко);
– А де були? – запитає старший. – До міста ходили, – відкажуть [учні] і покажуть папір чи цизорик, що колись купили, аби старшому очі запхати (А. Свидницький);
Майже через кожні п'ять хвилин шофер спиняв нашого “воза” і довгенько шкрябав цизориком (ножиком) досить грубий шар криги на склі. Хукав на нього, витирав хусткою (Т. Масенко).
Словник української мови (СУМ-20)