цикнути
ЦИ́КНУТИ, ну, неш, док., розм.
Однокр. до ци́кати.
– Лізьмо, – скомандував Матрос. Черв'як легенько цикнув (І. Микитенко);
Брязнули рушниці, цикнули патрони. Громада затихла (Б. Грінченко);
– Цс... – цикнула жінка на нього, – там Доря (М. Коцюбинський);
На прив'язі кинувся пес, гавкнув вороже, але тут же й умовк. Хтось з господарів цикнув на нього (Ірина Вільде);
– То справа не твого розуму, – цикнув Антон, розмахуючи руками (С. Чорнобривець).
Словник української мови (СУМ-20)