цирулик
ЦИРУ́ЛИК, а, ч., заст., діал.
Цирульник.
– А Мафтей ваш? – Він... коли казав, що мусить ще в село піти, прийде пізніше. Може, до цирулика пішов голитися (О. Кобилянська);
– Кажу, що покликано мене до війська. – То обстричи [обстригти]? – здогадався цирулик. – А що ж? (Л. Мартович);
Цирулик почав розглядати рани і, запевне, мусив признати в душі, що перев'язка зовсім не була така лиха, як думав зразу (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)