цитувати
ЦИТУВА́ТИ, у́ю, уєш, недок., кого, що.
Наводити звідки-небудь цитату, цитати або чийсь вислів.
Не можу допустити, щоб автор не знав сього – він же ж і “Revue сопtетроrаіпе” в оригіналі цитує, значить, все-таки знає дещо про Європу (І. Франко);
Яке ж було загальне здивування, коли Леся, цитуючи напам'ять цілі строфи, з захопленням, якимись своїми, не з підручника, словами, почала відповідати (О. Іваненко);
– Чого ж це я, татуню, будяк? – Будяк! – Будяк до старості цвіте... Це ж я вас, батя, цитую (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)