цукор

ЦУ́КОР, кру, ч.

1. Солодка на смак біла кристалічна речовина, що виготовляється з цукрових буряків, цукрової тростини та ін.

Дарка ж приходила додому з порожніми руками, хіба що грудочку цукру Прісьці принесе (Леся Українка);

Жовтавий цукор розсипався в склянці І осідав, мов паморозь, на дні (М. Бажан);

Отут, біля грабини, і залишилася неширока мережка дивовижно буйних кленів. Колись кріпаки Стадницького з їхнього соку добували собі кленовий цукор (М. Стельмах);

* У порівн. Бортрадист широко посміхається, показуючи зуби, білі, як цукор (Л. Первомайський).

2. перев. мн. цукри́, ів, спец. Назва ряду органічних сполук перев. з групи вуглеводів.

В місцях відкладання, залежно від виду рослин, у тій чи іншій кількості утворюються крохмаль, інсулін та інші форми, які називаються складними цукрами (з наук. літ.).

(1) Солодо́вий цу́кор – те саме, що мальто́за;

(2) Трости́нний (рідко тростяни́й) цу́кор – цукор з цукрової тростини.

Рабині ставлять навпроти Назлі-ханум низенький круглий стіл, на стіл – келехи шербету з кращих кенійських лимонів і кандійського тростяного цукру (З. Тулуб);

(3) Фрукто́вий цу́кор – те саме, що фрукто́за.

△ (4) Виногра́дний цу́кор – те саме, що глюко́за.

Виноградний цукор широко застосовується у медицині і техніці (з газ.);

(5) Моло́чний цу́кор – те саме, що лакто́за.

Значення в інших словниках

1. цукор — (сипкий) пісок, цукор-пісок; (грудковий) рафінад, цукор-рафінад.  Словник синонімів Караванського
2. цукор — [цукор] -кру, м. (ў) -кр'і  Орфоепічний словник української мови
3. цукор — цу́кор 1 іменник чоловічого роду харчовий продукт цу́кор 2 іменник чоловічого роду назва ряду органічних сполук  Орфографічний словник української мови
4. цукор — цу́кор (цу́кєр) цукор ◊ солодкий як цу́кор про улесливу людину (Франко)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. цукор — -кру, ч. 1》 Продукт харчування, солодка на смак біла кристалічна речовина, що виготовляється з цукрових буряків, цукрової тростини та ін. 2》 перев. мн. цукри, -ів, спец. Назва ряду органічних сполук перев. з групи вуглеводів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. цукор — Харчовий продукт, який легко засвоюється, має вел. енергетичну цінність (калорійність), одержують з цукрової тростини або цукрових буряків; містить понад 99,5% сахарози; розрізняють ц.-пісок, ц.-рафінад та ц.-сирець.  Універсальний словник-енциклопедія
7. цукор — Цу́кор, цу́кру, в -крі  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. цукор — ЦУ́КОР, кру, ч. 1. Продукт харчування, солодка на смак біла кристалічна речовина, що виготовляється з цукрових буряків, цукрової тростини та ін. Дарка ж приходила додому з порожніми руками, хіба що грудочку цукру Прісьці принесе (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
9. цукор — Цукар, цукер, цукор, цукур, -кру м. Сахаръ. Котл. Ен. Од. 490. Чужая біда за цукар. Ном. № 2341. Масненький та солоденький, гадав би сь з меду та цукру. Гн. II. 27. Солодке, як цукор. Ном. № 7809 (одм.). --------------- Цукор, -кру м. см. цукар.  Словник української мови Грінченка