цюркотати

ЦЮРКОТА́ТИ¹, о́че і ЦЮРКОТІ́ТИ, оти́ть, недок., розм.

Підсил. до цюри́ти.

Сльози капали, цюркотіли, розливалися ріками (Б. Харчук).

ЦЮРКОТА́ТИ², о́че і ЦЮРКОТІ́ТИ, оти́ть, недок., розм.

Те саме, що цвірча́ти.

Звідкись чується, як хтось мантачить косу, а ось, десь зовсім близько, хоч і не видно його, цюркоче цвіркун (А. Іщук).

Значення в інших словниках

1. цюркотати — див. лити  Словник синонімів Вусика
2. цюркотати — цюркота́ти 1 дієслово недоконаного виду цюрити розм. цюркота́ти 2 дієслово недоконаного виду цвірчати розм.  Орфографічний словник української мови
3. цюркотати — I -оче і цюркотіти, -отить, недок., розм. Підсил. до цюрити. II -оче і цюркотіти, -отить, недок., розм. Те саме, що цвірчати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. цюркотати — ЛИ́ТИСЯ (про будь-яку рідину), ЛЛЯ́ТИСЯ рідше, ТЕКТИ́, ЛИ́ТИ, БІ́ГТИ, ПЛИСТИ́, ПЛИВТИ́, ПЛИ́НУТИ, ТОЧИ́ТИСЯ, РИ́НУТИ підсил., ЦІДИ́ТИ підсил., ЮШИ́ТИ підсил., СИ́ПАТИСЯ розм., ХЛЮЩА́ТИ розм., ЦІ́ВКОЮ БИ́ТИ підсил. розм., ТОКУВА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. цюркотати — ЦЮРКОТА́ТИ¹, о́че і ЦЮРКОТІ́ТИ, оти́ть, недок., розм. Підсил. до цюри́ти. ЦЮРКОТА́ТИ², о́че і ЦЮРКОТІ́ТИ, оти́ть, недок., розм. Те саме, що цвірча́ти. Звідкись чується, як хтось мантачить косу, а ось, десь зовсім близько, хоч і не видно його, цюркоче цвіркун (Іщук, Вербівчани, 1961, 12).  Словник української мови в 11 томах
6. цюркотати — Цюркотати, -кочу, -чеш и цюркотіти, -кочу, -тиш гл. = дзюркотати. Дощ цюркотиш. Вх. Зн. 79.  Словник української мови Грінченка