чавкотіти
ЧАВКОТІ́ТИ, оти́ть, недок.
1. Підсил. до ча́вкати 1.
Під ногами чавкотить грязюка (М. Чабанівський);
Зелена багва вигиналася під ногами, як спина хижого звіра, з-під неї чавкотіла іржава вода (Григорій Тютюнник);
Максим ішов навкоси, брів по досить глибокому снігу. Сніг був мокрий, а під ним чавкотіла вода (І. Багряний).
2. Те саме, що ча́вкати 2.
Істота [в'язень] наче й не чула. Чавкотіла, сопіла і на брудній “вивісці” з'явився мрійний вираз. Тоді Калинка скрутив істоті руку і відібрав надкушену пайку (А. Дімаров).
Словник української мови (СУМ-20)