чакона
ЧАКО́НА, и, ж.
1. Старовинний іспанського походження танок із кастаньєтами (відомий із кінця XVI ст.), який первісно виконувався в швидкому темпі й супроводжується співом, з ХVІІ ст. повільний і плавний.
Запальна чакона.
2. Музична форма варіації врочистого характеру, яка повторюється в басовому ключі (в ХVІІ ст. вокальна, пізніше інструментальна; витримана в половинному темпі).
Музичні п'єси у формі чакони писали Т. Віталі, Й. –С. Бах, Л. ван Бетховен та ін. (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)