чародійство
ЧАРОДІ́ЙСТВО, а, с., рідко, заст.
Те саме, що чаклу́нство.
Незрозуміло було, як зумів він пробитися до окопу крізь оцей хаос вогню, і поява його здавалася чародійством (В. Собко);
Під час виробничої практики хлопці з їхнього класу завжди натовпом стояли біля станка товариша Курінного, щоб подивитись, як він встановлює різці та починає своє чародійство, як легко в'ється йому під ноги стрічка сизо-металевого серпантину (О. Гончар);
Увійдеш у білу чисту хату – і там запашна зелень. Довкола встелено травою, а серед трави є запашний чебрець і гіркий полин від чародійства (О. Воропай);
У Самарії [..], де забавляв час Ісус, якогось-то ворожбита на ім'я Симон за всі чародійства нарекли мало не богом (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)