чахлий
ЧА́ХЛИЙ, а, е.
1. Кволий, слабосилий, хирлявий на вигляд.
[Петро:] Ні, панове, я не гетьман ваш, я простий козак, старий, чахлий, я прошу у вас: змилуйтесь надо мною! .. Не убивайте мого сина! (М. Костомаров);
// Слабкий, тьмяний (про світло).
Мірошниченко підіймає над головою чахлий вогник сліпака, пильно оглядає всі збори і аж здригається: до чого полісовщик Мирон Підіпригора схожий на свого двоюрідного брата Василя (М. Стельмах).
2. Який в'яне, сохне, погано росте (про рослини).
Буйним поривом налітає вітер на чахлі крони американського ясеня (А. Шиян);
Кілька чахлих тополь стирчали зразу за дворищем (Ю. Смолич);
Остап розламує чахле стебло, чоло хмарніє, в очах застиг переляк: гессенська муха в житньому стеблі смокче сік (К. Гордієнко);
// З бідною рослинністю.
Чахлий газончик.
Словник української мови (СУМ-20)