чвари
ЧВА́РИ, чвар, мн. (одн. чва́ра, и, ж.).
1. Суперечки, сварки, що виникають між людьми через розбіжність у думках, поглядах і т. ін.
[Прісцілла:] В нас тепера велика чвара церкву роздирає, змагання йде, коли справляти паску, чи в той час, як юдеї, чи не в той (Леся Українка);
І поет, і драматург були неодружені. Мирний час у них пов'язувався з бурлацьким життям, літературними чварами (Ю. Яновський);
Слово за словом, і між ними спалахує чвара (О. Гончар);
// Сімейні сварки, розлад, колотнеча.
Родинні чвари не дають спокійно [Сьомі] дихнути (О. Ковінька);
Життя своє Рубін прожив у сім'ї, де не припинялися чвари і п'яні бійки (І. Сенченко).
2. Незгоди, непримиренна ворожнеча між якими-небудь суспільними групами, окремими особами в державі або між державами, націями, народами тощо, що супроводжуються іноді міжусобними війнами; розбрат.
Поверни свої очі назад у свої прожиті віки, у свої минулі століття... Що ти там бачиш? Бої та січі, змагання та чвари... (Панас Мирний);
На зміну державній єдності прийшло ворогування удільних князів. Від безперервних особистих чвар і розбрату князів-родичів, позбавлених державного розуму, слабшала Руська земля (О. Довженко);
До згоди ж, до гурту, до купи, слов'яни, Забудьмо старезнії чвари! (М. Старицький);
Дунаю мій.., забувши чвари, збратані народи тебе рікою дружби назовуть (І. Гончаренко);
І взяв її за руку і поцілував як дитину. – Давно ми, – каже, – не бачились за військовими чварами, да ось немов Господь нас ізведе навіки до купи. Леся почервоніла, да аж нахилилась, як повна квітка в траві, і пригорнулась до матері, обнявши її руку (П. Куліш);
Зараз, коли .. міліція веде напружену боротьбу із злочинністю, якісь політикани, використовуючи сторінки газети, намагаються втягнути працівників міліції у політичні чвари (з газ.);
Національні чвари часто були прологом кровопролитних воєн (з газ.);
Війна та чвари цю страшну пошесть розвели, й костила вона люд (Д. Бузько);
* Образно. Весна в снігу. Крізь заметілі чути її зітхання, подих, чари... І що нам те, що сніговиця люта Затіяла ізнов з вітрами чвари (П. Усенко);
// Війна, запекла битва між ворогуючими державами.
[Гелен:] Як дізнаються про те ахейці, що елліна убито без вини, то знову можуть розпочати чвару на довгі роки (Леся Українка);
Гомін, брязкіт, люта чвара! Б'ються франки й сарацини (Леся Українка).
3. діал. Гроза, буря.
Козак не боїться ні хмари, ні чвари (Номис);
Серед літечка зашумить-загуде, не дай світа, чвара (Сл. Б. Грінченка);
Стояла рокита рясна без поміхи І втомленим людям, і птиці для втіхи, Поки не наплинула чорная хмара Й торохнули в дерево блискава [блискавка] й чвара (Я. Щоголів);
* У порівн. Койдак шумить, гуде Койдак, Корчує хвилею, мов чвара (І. Срезневський).
(1) Дрібні́ чва́ри – суперечки та сварки, що виникають на підставі незгод у чому-небудь несуттєвому, дріб'язковому.
Де був він, коли дрібні чвари поміж технічним персоналом гальмували по суті роботу? (Н. Рибак);
Іван взагалі не любив встрявати в дрібні чвари (П. Колесник).
Словник української мови (СУМ-20)