чекання

ЧЕКА́ННЯ, я, с.

Стан за знач. чека́ти.

Вицвіли в матері очі від чекання [сина], сліз і багато чого, про що й розповісти неможливо, чого не втілиш ні в які слова (О. Довженко);

І безплескітне плесо і освітлені місяцем шатра плакучих верб та кущів попід берегом, – все принишкло, мовби заворожене, все причаїлось у якомусь чеканні (О. Гончар);

Воловик насторожив уші, увесь потонув в увазі, в чеканні, що скаже Марина (Г. Епік);

Я насолоджуюсь надутою певністю , адже протягом трьох годин чекання я можу бути певним, що світ ще не збожеволів (В. Стус).

Значення в інших словниках

1. чекання — [чеикан':а] -н':а  Орфоепічний словник української мови
2. чекання — чека́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. чекання — -я, с. Стан за знач. чекати. Зал чекання — приміщення для пасажирів, які чекають приходу чи відходу поїзда, пароплава, літака і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. чекання — Чека́ння, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. чекання — ЧЕКА́ННЯ, я, с. Стан за знач. чека́ти. Вицвіли в матері очі від чекання [сина], сліз і багато чого, про що й розповісти неможливо, чого не втілиш ні в які слова (Довж., Зач.  Словник української мови в 11 томах
6. чекання — Чека́ння, -ня с. Ожиданіе. Чуб. І. 301.  Словник української мови Грінченка