челядонька

ЧЕЛЯ́ДОНЬКА, и, ж.

1. збірн., заст., діал. Зменш.-пестл. до челя́да і че́лядь.

Ой, не бий мене, мій миленький, удень Да не сміши челядоньки і людей (Ганна Барвінок);

Весняночка, паняночка, Чом на тобі пусто? Чом немає челядоньки, Як бувало густо? (І. Манжура);

Там гуляла челядонька молода, а між тою челядою Петрика нема (Сл. Б. Грінченка).

2. діал. Пестл. до челя́дка і челяди́на.

Вже передня челядонька місток проскакала, А матінка перед паном навколішки стала (М. Костомаров);

А Савиха молодая вікном утікала, на молоду челядоньку спильна поглядала: – хапай, хапай, челядонько, малую дитину, будеш жити, панувати, коли я не згину (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. челядонька — челя́донька іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. челядонька — -и, ж. 1》 діал. Пестл. до челядина. 2》 збірн., іст., заст., діал. Пестл. до челядь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. челядонька — ЧЕЛЯ́ДОНЬКА, и, ж. 1. діал. Пестл. до челяди́на. Вже передня челядонька місток проскакала, А матінка перед паном навколішки стала (Кост., І, 1967, 37). 2. збірн., іст., заст., діал. Пестл. до че́лядь.  Словник української мови в 11 томах
4. челядонька — Челядонька, челядочка, -ки ж. 1) ум. отъ челядь. 2) ум. отъ челядка.  Словник української мови Грінченка