червонопикий
ЧЕРВОНОПИ́КИЙ, а, е, розм., зневажл.
Те саме, що червоноли́ций.
З себе Микита був здоровий, червонопикий, а на язик гострий, – кожному забивав баки (Б. Грінченко);
Незнайома червонопика баба .. сміялася князеві просто в очі (П. Загребельний);
* У порівн. Часом він [подорожній] устромлявся в кругле червоне лице місяця, що сходив над далекою смугою лісу й був подібний до червонопикої баби, яка цікаво приглядається до чогось з-за свого тину (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)