червоточина
ЧЕРВОТО́ЧИНА, и, ж.
1. Пошкодження у вигляді ходів та отворів у деревині, стеблах чи плодах, що їх завдає черва, личинки комахи.
Під корою деревини .. можна бачити цілу систему ходів, пророблених личинками жучків-короїдів. Але є пошкодження, що йдуть і всередину стовбура. Такі пошкодження називаються червоточиною (з навч. літ.);
* Образно. Що тут промарширувала війна, видно з червоточин у землі від авіабомб та снарядів (Іван Ле).
2. Що-небудь пошкоджене червою.
Гусениці [стеблового метелика] живуть і живляться переважно всередині стебел, вигризаючи ходи і порожнини з виведеними назовні отворами, через які висипається червоточина (з наук. літ.);
– Буває, що зовні дивитися – яблуко, а розкуси, всередині сама червоточина (С. Чорнобривець).
3. збірн., сад. Те саме, що червото́ка 2.
До Івана з дерева пада усяке яблуко, а після Івана тілько червоточина (Сл. Б. Грінченка).
4. перен. Те саме, що черв'я́к 3.
У палатах є чимало хворих, та немає серед них такої, як вона. Їх не точить червоточина сумнівів, невідомості (Іван Ле);
Дерево з червоточиною видно. Неякісний матеріал можна простукати, просвітити. А людину? Хіба побачиш у ній червоточини (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)