чередниця

ЧЕРЕДНИ́ЦЯ, і, ж.

1. Жін. до чередни́к.

2. зах. Те саме, що череді́льниця.

Балакаємо про се та про те, а він і питає: “То ви оце й нас усіх спишете? ” “Авжеж”. – “І, кажуть, всякою нечистою силою інтересуєтесь? ” – “Інтересуюсь, бо без того справдешнього вашого життя не вийде! ” – “Ая, ая, – зрадів, – то прийдіть, прошу вас, до мене, увидите, що за єдна моя жінка. На всій Гуцульщині такої чередниці не знайдете”. (М. Олійник).

Значення в інших словниках

1. чередниця — чередни́ця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. чередниця — -і. Жін. до чередник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. чередниця — Чередни́ця, -ці, -цею; -дни́ці, -дни́ць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. чередниця — ЧЕРЕДНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до чередни́к.  Словник української мови в 11 томах
5. чередниця — Чередниця, -ці ж. Пастушка (при череді́). Щог. В. 88. ум. чередничка.  Словник української мови Грінченка