черепашка
ЧЕРЕПА́ШКА, и, ж.
1. Загальновживана назва слимаків, молюсків і т. ін. із стулчастим або іншим твердим захисним покриттям.
На вузенькій смужці прибережного .. піску, ставши на ребро, повзла черепашка, лишаючи за собою борозенку (О. Донченко).
2. Тверде захисне покриття деяких безхребетних тварин (слимаків, молюсків і т. ін.) у вигляді стулок або витої коробочки.
Легенькою хвилею хитається порожня черепашка (Панас Мирний);
У більшості слимаків симетрію дуже порушує черепашка, в якій слимак живе, висовуючись з неї і знову ховаючись із допомогою м'язів (з наук. літ.);
Тіло молюска поділяється на голову, тулуб і ногу. Як правило, воно вкрите черепашкою, під якою міститься складка шкіри – мантія (з навч. літ.);
// Стулки, уламки стулок із такого покриття.
Батько, видно, писав з фронту часто; перев'язані стрічками листи колись лежали в чималенькій інкрустованій черепашками скриньці (Ю. Мушкетик);
Понад 12000 черепашок різних видів і розмірів зібрав протягом життя .. японець Мінору Сайто (з наук.-попул. літ.);
// збірн. Скупчення, поклади в якомусь місці такого твердого покриття та його уламків.
У ґрунтовому профілі прошарки піску чергуються з прошарками черепашки, а в окремих місцях ці шари перемішані (з наук. літ.).
3. зоол. Рід клопів родини щитників, невелика хоботна комаха, що є небезпечним шкідником для зернових культур і злакових, кормових трав.
Особливо різко знижує хлібопекарську силу борошна пошкодження зерна шкідливою черепашкою. Вона виділяє особливі ферменти, які руйнують білок (з наук. літ.).
4. Зменш.-пестл. до черепа́ха.
Домашня черепашка;
Вологолюбна черепашка.
Словник української мови (СУМ-20)