черепашник
ЧЕРЕПА́ШНИК, у, ч., спец.
Пориста порода, що складається з черепашок (у 2 знач.), скріплених вапняним мулом; використовується як будівельний матеріал.
Коли Рахіма була вільна, разом ходили на берег, мовчки сиділи на черепашнику, слухали шепіт моря (П. Дорошко);
Щоб припинити вивезення черепашнику, гравію і піску з пляжів для потреб будівництва, намічено спорудження кар'єрів і дробильно-сортувальних заводів у Криму і Грузії (з газ.);
Спеціалісти встановили: крупа з черепашнику, завдяки біологічному походженню, краще засвоюється, ніж традиційні крейда і вапно (з наук.-попул. літ.);
// Плита або блок такої породи, з яких складають стіни якої-небудь будівлі.
Море зникло, ми знову їхали серед садів та низеньких будинків, викладених з жовтого черепашнику (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)