черепний
ЧЕРЕПНИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до че́реп.
Черепні кістки в новонародженого також перебувають у стадії скостеніння і ще не зрослися одна з одною (з навч. літ.);
Головний мозок міститься в черепній порожнині (з навч. літ.).
2. у знач. ім. черепні́, и́х, мн. Вищий тип тварин, які мають кістяний або хрящоподібний скелет; хребетні.
Хребетні, або, як їх ще називають, черепні, становлять другий підтип типу хордових (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)