четверть
ЧЕ́ТВЕРТЬ, і, ж.
1. Старовинна міра довжини, що дорівнює четвертій частині аршина (17,775 см).
На рівному було до п'яти четвертей снігу (Сл. Б. Грінченка);
Козаки не бачили, як підійшов отаман, – стояли спинами до нього, – вицілювали камінці, покладені на вкопану в землю брилу. Більші, менші, ще менші, вони лежали рядком, за четверть один від одного (Ю. Мушкетик).
2. Старовинна міра об'єму сипких тіл, яка дорівнює 8 четверикам (близько 210 л).
[Мартин:] Треба йому четвертей п'ять вівса послать (І. Карпенко-Карий);
Двісті четвертей жита і триста четвертей пшениці (Сл. Б. Грінченка).
3. розм. Те саме, що четверти́на 3.
Хміль паморочив йому голову, бо випив із друзями чверть горілки (А. Шиян).
Словник української мови (СУМ-20)