чимраз
ЧИМРА́З, присл.
1. перев. у сполуч. з прикм. і присл. вищ. ст. Указує на посилення, наростання ознаки, якості, кількості і т. ін.
У кошарі робилося чимраз видніше і видно було сліди свіжо розритої землі (І. Франко);
Стрільба, чимраз виразніша, долітала звідусіль (О. Гончар);
Покотилася залізна хвиля чимраз дужче й дужче (Я. Качура).
2. розм. Те саме, що чимда́лі 1.
Сніг, що повільно нагромаджується на крутих схилах, ледве тримається. Досить сильному пориву вітру або необережній тварині зрушити маленький камінець, як він покотиться вниз, чимраз прискорюючи свій рух (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)