чорнобурка
ЧОРНОБУ́РКА, и, ж., розм.
Чорно-бура лисиця; хутро цієї тварини.
– Дивись, Тарас-ага, скільки у мене вже набралося шкурок: сім чорнобурок, дев'ять рудих лисиць та три вовки (З. Тулуб);
Ввечері вони з невісткою одягають котикові манто, накидають на плечі чудові чорнобурки і – в кіно або на таксі в оперу, в російську драму, в концерт... (О. Копиленко);
–Ти їздиш-їздиш, стрiляєш-стрiляєш, собак годуєш, а в Ганни Іванiвни он яка чорнобурка! І рушницi нема, i собак нема, – а чорнобурка – очей одiрвать не можна (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)