чорноголовий
ЧОРНОГОЛО́ВИЙ, а, е.
Який має темне, чорне волосся; чорноволосий; брюнет.
Вичуняла [Уляна] і серце і душу віддала своїй дитині, своєму чорноголовому Івасеві (Панас Мирний);
Я тебе запам'ятав на все життя – чорноголового, рожевощокого, білозубого в полотняних штанцях і сорочечці (І. Цюпа);
* Образно. Нині можна побачити чимало своєрідних рослин, таких, як чорноголові осоки (з газ.);
// у знач. ім. чорноголо́вий, вого, ч.; чорноголо́ва, вої, ж. Той, хто має темне, чорне волосся; брюнет.
– Хто се? – роздалося коло його уха .. – Не знаю, – одказав чорноголовий (Панас Мирний);
// З чорною шерстю, чорним пір'ям на голові (про тварин, птахів).
Чорноголові дятли діловито дерлися корою, вистукуючи й вислухуючи хворі дерева (З. Тулуб);
Ось ми в центрі колонії чорноголових мартинів, їх крики зливаються в нескінченний багатоголосий гомін (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)