чорнопикий
ЧОРНОПИ́КИЙ, а, е, розм.
Те саме, що чорнови́дий.
Прийшов Сірко з саду, заярився не знати од чого й порозганяв пісних черничок та чорнопиких дідів, які видавали себе за дяків (Ю. Мушкетик);
Той сидів у великому фотелі, малий і корячкуватий, гордо звів голову й велично дозволяв себе обходжувати. Дівчата припадали до нього ласицями, лащились і сміялися: чорнопикий карлик світив до них щасливими банькадлами [баньками] (Валерій Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)