чорно-сірий

ЧО́РНО-СІ́РИЙ, а, е.

Який поєднує чорний і сірий кольори.

Широко стеляться чорно-сірі пустарі у крові, у свисті завірюхи... (К. Гриневичева);

Час од часу вона прутиком чухає волосся за вухом, чорно-сіре, масне, неохайне, і знову плете – тупо, мляво, механічно (В. Винниченко);

На тлі чорно-сірого неба, що стрибало то вниз, то вгору, темніла якась постать (С. Тельнюк);

Поле оголене. Чорна рілля, чорно-сірі, схожі на застиглі хвилі, пагорби (Є. Доломан);

Марія Левітська сценографію вибудувала у чорно-сірій гаммі, використовуючи фрагменти середньовічних фресок (з газ.).

Словник української мови (СУМ-20)