чорно-червоний
ЧО́РНО-ЧЕРВО́НИЙ, а, е.
Який поєднує в собі чорний і червоний кольори.
На обличчі його застиг очікувальний вираз. Нарешті пробігло щось схоже на усміх, губи затремтіли – і дід витягнув із схованки чорно-червоного півня (Є. Гуцало);
Чорно-червоний півень стояв на одній нозі і, схиливши набік голову, одним оком стежив за Улянкою (О. Донченко);
Виїздили з Кведлінбурга в пишності й веселощах. Білі коні, золоті імператорські стяги, рицарі в золочених панцирах, двірські дами в чорно-червоних шатах, білі плюмажі, багряний одяг Євпраксії, біло-золотий помолоділий імператор (П. Загребельний);
* Образно. Кажучи щиро, навіяно мені це кохання Петра й Гафійки ще три роки тому, коли я вперше завітав до “Чайки”. Тоді була й розмова з Петром, у той стилізований чорно-червоний вечір (Д. Бузько).
Словник української мови (СУМ-20)