чотирилітній
ЧОТИРИЛІ́ТНІЙ, я, є.
Те саме, що чотирирі́чний.
Задоволений з свого дипломатичного маневру, Макар Іванович заклеював лист, коли з другої хати, як бомба, влетів його чотирилітній синок (М. Коцюбинський);
Сусідський хлопчик їх [журавлів] помітив перший І крикнув так, що всі повибігали З кімнат: мій син, мудрець чотирилітній, І тітка із ганчіркою в руках (Вікно вона по-весняному мила) (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)