чотки
ЧО́ТКИ, ток, мн., церк.
Шнурок із нанизаним на нього дерев'яним, кістяним, янтарним і т. ін. намистом чи вузликами для відліку прочитаних молитов або поклонів під час молитви (вживаний перев. серед католиків і буддистів).
Він довго блукав по селах на Україні, продавав кипарисові хрестики, образки й чотки (І. Нечуй-Левицький);
Вгледівши його кремезну бородату постать та в руках важкі бірюзові чотки, правовірні віддають належну йому пошану (Іван Ле);
Суворих слів, холодних і шорстких, Перебираю низку, ніби чотки, І одкидаю твердо з-поміж них Усе легке, все ніжне і солодке (М. Рильський);
Наче рідко нанизані чотки, чорніли журавлі в лускатих хмаринках (З. Тулуб);
* У порівн. Потяглися одноманітні дні, що він перебирав сумовито, як безконечні чотки ченця (В. Підмогильний).
(1) Перебира́ти чо́тки – пересувати кульки з одного боку шнурка на інший або брати один за одним вузлики, відлічуючи молитви або поклони.
Звернувши очі вгору, Перебирають чотки І ждуть [буддисти], аж з кипариса Впаде той лист солодкий (І. Франко);
Покоївка безшумно зникла. Таїсія Федорівна заплющила очі, перебираючи руками чотки (П. Кочура).
Словник української мови (СУМ-20)