чубатити

ЧУБА́ТИТИ, чу, тиш, недок., що, розм.

Кучерявити.

А богна з принадною посмішкою стояла знову перед дзеркалом, чубатила жовті кучері над висками і раділа собою, ніби павочка на сіножатці, на росі (К. Гриневичева).