чувак
ЧУВА́К¹, а́, ч., розм., фам.
Молодий чоловік; юнак.
А в минулу неділю я приїхав, а по двору якийсь чувак у майці ходить. “Йди сюди, каже, побазаримо”. (Ю. Мушкетик);
Ну, добре. Я бачу, що ти – [чувак] свій аж дерев'яний. То крутитись більше не будемо (із журн.).
ЧУВА́К² див. чуваки́.
Словник української мови (СУМ-20)