чуприндир
ЧУПРИ́НДИ́Р, и́ндиря́, ч., розм.
Те саме, що чуба́р.
Гребнули раз, два, три, чотири, Як на! – у берега човни; Троянці наші чуприндирі На землю скіць – як там були! (І. Котляревський);
Недалечко стоїть високий козак у кармазиновім жупані, в чорних оксамитових штанях і жовтих чоботях... такий з нього чуприндир, що кращого не знайти і у коші! (О. Стороженко);
В кого він тільки вдався такий? В кого ж, як не в батька, І в Гната добрішає й добрішає серце до свого норовистого чуприндиря (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)