шалапутний
ШАЛАПУ́ТНИЙ, а, е, розм.
Легковажний, непутящий.
Днів не більш як через п'ять, Шалапутний трохи, Прилетів на шахту зять – Чоловік Явдохи (С. Олійник);
Самотній чабан з далекого берега, схилившись на ґирлиґу, дививсь, як шалапутна ота дівчина море перебродить (О. Гончар);
// Те саме, що пустотли́вий 1.
Як вона зраділа, побачивши його! Такий шалапутний! Ніс зовсім обліз, на ногах вже курчата, плечі й спина від сонця аж чорні, труси всі визеленив, мабуть, борюкався з Пилипом (І. Сенченко).
Словник української мови (СУМ-20)