шамотня
ШАМОТНЯ́, і́, ж., розм.
1. Шарудіння, шелестіння від легкого руху, тертя кого-, чого-небудь об щось.
Налякана Гашіца почула з сіней шамотню, якийсь ляск, немов бійку (М. Коцюбинський);
Шалва застукотів у віконницю. Шамотня в будинку стихла (Ф. Бурлака);
Шамотня в залі не вщухла, хоч, здавалося, голоси й притихли. Кілька десятків людей заворушилося на своїх кріслах, шукаючи очима того, хто подав голос (Ірина Вільде).
2. Те саме, що метушня́ 1.
І раптом – постріл. Ні диму, ні полум'я. Тільки приглушений ляскіт покрив лемент. Шамотня ще більша зчинилася в натовпі (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)