Словник української мови у 20 томах

шандор

ШАНДО́Р, а, ч., (мн. шандо́ри, ів).

Комплект металевих, залізобетонних чи дерев'яних балок, що горизонтально одна на одну й утворюють рухому частину балочного (шандорного) затвору для перекриття водопропускного отвору гідротехнічної споруди (під час будівництва, ремонту).

Розкриваються останні ворота шлюзу: переді мною Хортиця і величава дуга греблі Дніпрогесу. Шандори підняті (О. Довженко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. шандор — ша́ндор іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. шандор — Влаштований на порозі греблі затворний щит, який відкривається для спуску води.  Архітектура і монументальне мистецтво