шарварок
ША́РВАРОК, рку, ч.
1. іст. Додаткова до панщини феодальна повинність будівництва та ремонту мостів, шляхів, гребель, панських будинків і т. ін.
Од неділі до неділі Гонять на роботу, Увесь тиждень на панщині, Шарварок в суботу... (з думи);
Ті згінні дні, що вся громада повинна була одроблять .. за якийсь, вигаданий паном, шарварок, – пан одкладав на жнива (І. Нечуй-Левицький);
Минало два-три тижні, і знов на хуторі знаходилася негайна робота, і знов скликав він селян на шарварок (З. Тулуб).
2. перен., розм. Напружена робота, здійснювана спільними зусиллями, гуртом; час, пора виконання такої роботи.
– Я стидав би ся, – каже він, – сидіти, згорнувши руки, коли всім навколо такі жнива, такий шарварок... (О. Гончар);
Звичайно, зима – то відпочинок для хлібороба. Взимку ми трохи віддихаємо від щорічного шарварку (Ю. Мокрієв);
// у знач. присл. ша́рварком. Спільними зусиллями; гуртом.
[Джонатан:] Там шарварком громада щось будує, то ми отаборились в тій містині (Леся Українка);
Його маленька сім'я не мала хати власної аж до революції... І тільки люди шарварком з усього села йому за тиждень поставили хату, у якій він тепер сидить... Доживає віку... (Т. Осьмачка);
// рідко. Велике, гомінке скупчення людей.
Проте свій свого швидко розуміє, і голова СОЗу прийняв Дорку до свого хатнього шарварку (Ю. Яновський).
3. перен., розм. Безладна метушня; розгардіяш.
В домі панував шарварок. Збирали речі Софіїні, вкладали (Леся Українка);
Раптом в одному кінці табору здійнялася якась метушня. В темряві, у відблисках багать і не розбереш, що там робиться: лаються чи, може, й б'ються. Роман пішов на той шарварок (Д. Ткач);
Уявімо на хвилину, що в наш час немає водогону і воду на пиття та промислові потреби возять бочками та цистернами. Який був би шарварок! (з наук.-попул. літ.);
// Галас, гамір.
– Що воно таке, не доберу? – зашепотів він до мене, – хлопці, як хлопці, а тут такий шарварок ізняли (Ю. Смолич);
По всьому селу ще чути розтривожений шарварок (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)