шарманка
ШАРМА́НКА, и.
1. ж. Невеликий переносний механізм, що відтворює звуки, мелодію завдяки обертанню ручки; невеликий механічний орга́н; катеринка.
Крутилка крутиться, хлопці, дівчата стоять, – грає шарманка жалібно-жалібно (А. Тесленко);
Спершись на лікоть, дослухався [Бальзак], як крутив часом за вікном шарманку якийсь мандрівний музика (Н. Рибак).
2. ч. і ж., перен., зневажл. Той або та, хто багато, надокучливо говорить чи грає.
Став [Охрім] розповідати страшні бувальщини .. “І вродиться ж така шарманка”, – злився Тимко, слухаючи безконечне базікання (Григорій Тютюнник);
– Та чого ж ти стоїш тумою? – закричала матушка .. О. Ананій сердито блимнув на матушку і перекривив: – Убивають! Шарманка бісова! (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)