Словник української мови у 20 томах

шаршавий

ШАРША́ВИЙ, а, е, діал.

Шершавий.

Руки в дівчинки були шаршаві, як дубова кора, засмаглі і подряпані (О. Донченко);

Впала навзнак на подушку збиту вона, На холодну шаршаву ряднину (Л. Первомайський).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. шаршавий — див. шершавий  Словник синонімів Вусика
  2. шаршавий — шарша́вий прикметник шершавий діал.  Орфографічний словник української мови
  3. шаршавий — -а, -е, діал. Шершавий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шаршавий — ШОРСТКИ́Й (який має нерівну, цупку на дотик, часом потріскану, часом колючу поверхню; часто про згрубілу шкіру, частини тіла), ЖОРСТКИ́Й, КОСТРУБА́ТИЙ, ГРУ́БИЙ, ШКАРУБКИ́Й, ЗАШКАРУ́БЛИЙ, ШЕ́РХЛИЙ, ПРИШЕ́РХЛИЙ, ПОШЕ́РХЛИЙ, ОБШЕ́РХЛИЙ, ШЕРША́ВИЙ...  Словник синонімів української мови
  5. шаршавий — ШАРША́ВИЙ, а, е, діал. Шершавий. Руки в дівчинки були шаршаві, як дубова кора, засмаглі і подряпані (Донч., Вибр., 1948, 210); Впала навзнак на подушку збиту вона, На холодну шаршаву ряднину (Перв., II, 1958, 285).  Словник української мови в 11 томах