шахта
ША́ХТА, и, ж.
1. Система підземних споруд, де добувають корисні копалини (перев. вугілля ) або провадять які-небудь роботи, і будівель над ними на поверхні.
Честь і шана всім трудящим В кузні, шахті чи з серпом; Хай для нас життя їх кращим Буде прикладом-зразком! (П. Грабовський);
На мене зорять знов улюблені рядки, що серцеві колись одкрили в щастя браму, де шахти на горі за синіми садами й багряні квіти хмар над хвилями ріки (В. Сосюра);
– А хто ж тобі не дає стати робітником? Їдь на шахти, працюй, будь ласка (Григорій Тютюнник);
Вугільна шахта зараз – це велике, цілком механізоване підприємство (з газ.);
// Тільки підземна частина споруд такого призначення.
Там під землею, в шахтах, в глибоких ямах, серед задухи й смороду, од яких крутиться голова, працюють у темряві тисячі робітників (М. Коцюбинський);
В залізорудних шахтах немає, як у вугільних, небезпечного газу (П. Панч);
Для добування кам'яної солі, як і для добування вугілля, будують глибокі шахти (з наук.-попул. літ.).
2. спец. Вертикальна подовжена порожнина в деяких конструкціях (ліфтах, турбінах і т. ін.).
Витяжна шахта – це вертикальний канал, по якому витягуване повітря викидається в атмосферу (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)