швагер
ШВА́ГЕР, гра і рідко гера, ч., діал.
1. Шурин.
Оженився Клин, мов на лотереї виграв: тесть зі швагром помогли пошити хату (С. Ковалів).
2. Сестрин чоловік; зять.
Я тепер не стільки музикою, скільки літературою займаюся, тільки вже мені тепер ніяк про неї писати, бо я вже і так багато незаслужених компліментів дістала від Ліди та від швагра (Леся Українка);
Тепер Славко відітхнув легше. Менше з тим, як він викрутиться перед швагром і сестрою, досить того, що спасся перед родичами (Л. Мартович).
3. Дівер.
– Ой, це ти, Якове? – молодиця схоплюється на міцні ноги, дівочим помахом голови закидає на спину розплетене сяйво коси і розгублено дивиться на швагера великими-великими очима, з яких ще не зійшов сон. – Спи, спи, Дарино, – рухом руки заспокоює братову (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)