шванка

ШВА́НКА, и, ж., заст.

1. Те саме, що шванк¹ 2.

– З того ж бісівського наущення вхопив я його за чуба, а він мене. Й попадали ми під стіл, і тузували там один одного, і забрав Господь у нас розум, надто в мене, і вчинив я Викусі, побратимові своєму, тілесну шванку (Ю. Мушкетик).

2. Галас, шум.

– Пан Чарниш наказував не знімати шванки, – трохи застерігаючи, а трохи виправдовуючись мовив третій їздчик (Ю. Мушкетик).