Словник української мови у 20 томах

швара

ШВА́РА, и, ж., діал.

1. Товстий мотузок; кодола.

Пора рушати. Керманичі вже на місцях, Тимофій розмотує швару (Г. Хоткевич).

2. Швар.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. швара — Шва́ра: — висока гостролиста трава в полонині [33] — шувар, або очерет [9]  Словник з творів Івана Франка
  2. швара — -и, ж., діал. 1》 Товстий мотузок; кодола. 2》 Швар.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. швара — ШВА́РА, и, ж., діал. 1. Товстий мотузок; кодола. Пора рушати. Керманичі вже на місцях, Тимофій розмотує швару (Хотк., II, 1966, 406). 2. Швар.  Словник української мови в 11 томах
  4. швара — Швара, -ри ж. 1) Плетеный шнурокъ. Шух. І. 225. 2) Леса изъ бѣлаго конскаго волоса. Шух. І. 226. 3) Высокая острая трава въ полонинах. Шух. І. 211, 200. Ой ми свої співаночки подінемо, подінемо в полонинці з овечками на швару посіємо. Лукаш. 146.  Словник української мови Грінченка